понеділок, 1 жовтня 2012 р.

Стамбул...


Стамбул як і завжди зустрів привітно - зацікавленими поглядами чоловіків, легким роздратуванням і бурчанням - людей похилого віку, яких ти ненароком зачіпаєш на вулиці...і чаруючим подихом старовини...
Перше, що прийшло в голову, коли наблизилася до виходу з аеропорту: "Що я тут роблю?...моє життя і так насичене подорожами, людьми і ароматами...", але вже через кілька годин під час куріння кальяну (nargile) в одному із місцевих кафе зрозуміла, що це буде незабутня пригода...

З кожним моїм перебуванням у цьому місті я відкриваю для себе щось нове. Цього разу це були вулиці - вузенькі, з бруківкою і скаженим рухом. Так саме скаженим, бо по вулицях, які призначені для руху в одну лінію одночасно рухається два ряди транспорту і пішоходи. Якщо плануєш їздити по цих вулицях за кермом - маєш бути справжнім профі і відчайдухом. Не виключене довге чекання у пробці. Щасливці - ті, хто мають мопеди і можуть проскочити у будь яку шпаринку на дорозі. Саме так робили ми з моїм новим другом Ферде, який назвався моїм братом))). Переходити дорогу теж треба обережно - правила існують, але про них всі забули).

Про культуру:
Чай - це особлива річ в турецькій культурі. Дивно, що всі іноземці асоціюють Туреччину із кавою по-турецьки, а місцеві - з чаєм...Але це далеко не той чай до якого ми звикли...він обов'язково має бути у склянному стаканчику. Чай довкола, я не впевнена, але здається тут є люди, які лише і займаються приготуванням чаю і рознесенням його протягом дня по вулицях, офісах, банках, магазинах. В мій перший день в Стамбулі я пила чай у трьох різних місцях: ресторані, кафе та в магазині...і все це безкоштовно).

Ресторани для туристів - дуже розумно побудований бізнес. Тут є спеціальні люди, які повинні "заманювати" клієнтів. Зазвичай вони гарно вдягнені, знають кілька мов і стоять на вулиці біля ресторану. Будьте готові, що це професіонали, і якщо ви бодай на мить зупинилися біля такого профі і заговорили з ним - впевнена через хвилину ви сидітимете за столиком і смакуватимете чай поки для вас готуватимуть вечерю). В ресторанах працюють переважно чоловіки, якщо там і є жінки, то ви їх не побачите.

3 коментарі:

  1. Стамбул - місто-казка! Цікаво про чай. Світланко, а чай якийсь специфічний чи звичайний, як у нас?
    Я от таких "зазивал" біля ресторанів бачила в Угорщині. Цікаво, це вони в турків перейняли?:) І те саме з чоловіками-офіціантами (гарнесенькими!!!);)
    Світланко, в мене пропозиція: ти як писатимеш слова турецькою - пиши транскрипцію, щоб ми, твої читачі, могли відчути ще й смак слів))

    ВідповістиВидалити
  2. Юленько, тут ще Сашенька збирається) ну то що - рванемо в листопаді?))

    ВідповістиВидалити