Їду в Сакарію до подруги та її родини.
Із Сакарії - вже разом із Бушрою (подруга) їдемо в село до її бабусі і дідуся.
Турецьке село:майже всі будинки двоповерхові - у деяких вхід з першого поверху, але у більшості пеший поверх займають різні підсобні приміщення, а сходи ззовні ведуть на другий поверх. Забори, якими огороджені подвір'я з бетону або із заліза. Це село, де я була спеціалізується на вирощуванні горіхів (ліщина).
Релігійно-культурні особливості: не важливо де ти в місті чи в селі - всі люди мають знімати взуття перед тим як зайти у будинок...виявляється ця чистоплотність бере свій початок із релігійних постулат - всі люди мають молитися лише у чистому одязі! Навіть для того, щоб увійти в туалет у них є спеціальне взуття (якщо туалет не має звичайного унітазу, а вмонтований у підлогу).
Перший день перед байрамом (24 жовтня) люди, які є релігійними - дотримуться посту - цілий день не можна нічого їсти і пити аж до заходу сонця. Це робиться з метою зрозуміти бідних людей, яким нічого їсти. В перший день Байраму прийнято різати тварину: теля, вівцю, козу чи верблюда (верблюд для арабських країн).Цей процес досить цікаво виглядає: перед тим як зарізати тварину їй колють снодійне/заспокійливе...потім їй закривають очі (вважається недобре, якщо тварина може бачити свою смерть), в той час як їй перерізають горло - чоловіки, які здійснюють обряд співають спеціальну пісню. Після того як горло розрізане спускають всю кров у раніше підготовлену яму. Кров у їжу тут не вживають. Саме цікаве для мене було те, що увесь цей поцес/обряд можуть спостерігати діти...і взагалі це вітається. Мені пояснили це так: кожна людина має певні природні інстинкти і один із них - бажання бачити кров...краще хай діти і всі люди загалом бачуть кров тварин ніж їхні інстинкти будуть спонукати їх до кровопролиття один одного. Отримане м'ясо, знову ж таки, згідно релігійних норм прийнято розділити на три частини з яких одну - роздати своїй родині, іншу - бідним людям, які немають чого їсти і третю - залишити для своєї сім'ї. Це і складає всю суть цього свята - поділитися з іншими тим, що маєш.
Традиційною стравою на цей Байрам є також баклава...цікаво, що баклаву тут їдять не з чаєм як ми...а просто як дисерт чи з айраном.
Окрім того, що я постійно їла різну смакоту я ще й мала нагоду привітати всю родину моєї подруги зі святом, а було це приблизно так: ми йдемо до іншого дому, де живуть її родичі, роззуваємося на вулиці, заходиму в будинок (цікаво, що двері всіх будинків відчинені навстіж), у якості привітання - старшим людям потрібно поцілувати руку та піднести її до свого лоба...після цього жесту мене всі розціловували і обіймали, бажали гарного Байраму та казали "ласкаво просимо"...потім звичайно починали говорити зі мною турецькою мовою)). Думаю що за два дні Байраму я можливо перецілувала і переобіймала близько 60 осіб)). Також в цей день прийнято за такий поцілунок руки давати гроші своїм дітям та племінникам...я теж заробила - 80 лір) а це на наші гоші - 400 грн.)) - непогано чи не так?)
Ще одне - ледь не забула - каштани))...смажені каштани вони можуть їсти як ми насіння, але це інші каштани - не такі як у нас))
Світланка, наколядувала))
ВідповістиВидалитиНаправду, дуже цікава розповідь!